Особи (фото)

Український православний князь, культурно-освітній діяч, засновник першої в Україні слов’яно-греко-латинської школи і друкарні в Острозі (сприяв становленню книгодрукування), противник Берестейської церковної унії. За нього в Острозі видано «Буквар» і «Апостол» Федоровича. «Некоронований король Русі»

Гетьман, очільник доби «Героїчних походів», допоміг перемогти Хотинська війну полякам.

очільник Національно-визвольної війни 1648-1657

намагався обмежити вплив старшини на гетьмана, створив наймане 20-тисячне військо сердюків, віддане гетьману, об'єднав два береги Дніпра у 1668, уклав Корсунську угоду, чим спровокував польсько-турецьку війну, залишив Дем'яна Многогрішного наказним гетьманом, поки пішов придушувати антигетьманський заколот, стабілізував економіку Правобережжя, провів митну реформу, запровадив власну монету, Гетьман Війська Запорозького Правобережнрї України у часи Руїни, учасник хмельниччини. «Сонце Руїни»

за нього Києво-Могилянський колегіум стає академією, за інтереси аристократів, тісні стосунки з Петром І, польським і шведським королем, зменшив панщину до 2 днів на тиждень, узаконив панщину, програв битву під Полтавою 1708 разом з шведами, у 1704 придушив паліївщину і став гетьманом обох берегів Дніпра

сприяв розвитку української культури, розширив автономію Гетьманщини, козацькі старшини можуть закріпити за собою землю, зробив козацьку старшину привілейованою верствою населення, останній гетьман, у 1764 втратив владу

байкар, написав байку «Бджола та Шершень», вірш «Всякому місту — звичай і права». Останній представник бароко. Мандрівний філософ.

історик, автор праць з історії козацтва, член Кирило-Мефодієвського братства

після звільнення з кріпацтва, у армії

«Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий… за “Чорну раду”. Я вже її двічі прочитав і третій раз, і все-таки не скажу більше нічого, як спасибі. Добре, дуже добре ти зробив, що подарував “Чорну раду” по-нашому»

Автор «Енеїди», сформував полки козацьких ополчень під час французько-російсьуої війни

Ідейний лідер Руської трійці

Митрополит Української православної церкви у 1632—1647 рр., який домігся офіційного визнання польським урядом православної церкви, упорядкування церковного життя, розвитку освіти (заснування Києво-Могилянської колегії)(реформував православну церкву)

учасник громадівського руху «Стара Громада», хлопоман, історик, етнограф

публіцист, громадіський діяч, висланий за Емським указом (член Південно-західного відділу російського географічного товариства), видавав журнал «Громада» у Женеві

громадівець, автор слів до гімну України

кримськотатарський просвітитель, громадсько-політичний діяч

видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Член НТШ, РУРП, УНДП, «Просвіти»

композитор, опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка». Лисенко

композитор, автор музики до державного гімну України. Вербицький

всесвітня оперна співачка, Соломія Крушельницька

письменниця, перекладачка, культурна діячка, «Лісова пісня»

адвокат, ідеолог українського самостійництва, перший представник українського націоналізму, діяч Української Республіки і організатор українського війська, прихильник дерусифікації та автокефалії Православної Церкви в Україні

очільник Української греко-католицької церкви з 1900, меценат

літературний критик, політичний діяч, керівник Союзу визволення України (СВУ), головний ідеолог українського інтегрального націоналізму

юрист, історик, співзасновник УНДП, очолив Головну українську раду 1914. Голова Державного секретаріату ЗУНР, прем'єр-міністр ЗУНР. 1941 — засновник Національної Ради у Львові

Прозаїк, автор усіх делегацій, універсалів та законодавчих проєктів УНР. Перший голова Директорії УНР, голова Генерального секретаріату. Представник делегації Української Центральної Ради у Петрограді.

Історик, голова Центральної Ради Української Народної Республіки, академік ВУАН, голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові(НТШ), завідувач катедри історії Львівського університету, багато історичних праць.

Гетьман Української Держави (29 квітня — 14 грудня 1918), офіцер російської імперії.

Правник, Президент Української Національної Ради і Уповноважений Диктатор Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), голова Української Національної Ради ЗУНР.

Головний отаман військ Української Народної Республіки (УНР), 2-й Голова Директорії УНР.

Один із засновників Української академії наук, її перший голова-президент (з листопада 1918). Природознавець, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, вчення про біосферу, ноосферу, космізм.

Командувач Революційної повстанської армії України, керівник селянського повстанського, відомий анархіст.

кінорежисер «Україна в огні», «Земля», «Звенигора», «Арсенал».

полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів, засновник та перший голова ОУН, один із ідеологів українського націоналізму.

український релігійний, політичний діяч. Прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, в 1939 році президент цієї держави.

після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б. Організував вбивства Перацького за пацифікацію та Майлова за Голодомор.

Тарас Чупринка. Член проводу Організації українських націоналістів. Учасник боїв на Красному полі на стороні Карпатської Січі. Головнокомандувач Української повстанської армії (УПА) (з 1943), голова Секретаріату Української головної визвольної ради.

єпископ Української греко-католицької церкви.

письменник, юрист, дисидент. Співзасновник та активний член Української Гельсінської Групи (УГГ), голова Української Гельсінської Спілки (УГС), одним з організаторів Української робітничо-селянської спілки (УРСС). Засновник та перший голова Української республіканської партії. Засуджений до найвищої міри покарання — розстрілу, замінений на 15 років позбавлення волі.

український поет-шістдесятник, правозахисник, політв'язень СРСР, дисидент, член Української Гельсінської групи (УГГ). Учасник акції протесту в київському кінотеатрі «Україна» в 1965 році.

український поет і журналіст, шістдесятник. «Цар Плаксій i Лоскотон», «Подорож в країну Навпаки», «Казка про Дурила», збірка «Земне тяжіння» та книга «Лебеді материнства».

письменник, прозаїк, політик. «Собор» — про церкву в Новомосковську і козацтво — нищівна критика.

кіноактор, кінорежисер, сценарист, письменник. В УРСР носив тавро «неблагонадійного». «Душа українського кіно». «Тіні забутих предків», «Пропала грамота», «Білий птах з чорною ознакою», «Вавилон XX».

кінорежисер, «Тіні забутих предків».

політик, публіцист, критик. Видавав самвидавни «Український вісник» у 1970-72. Член УГГ, «Лихо з розуму».

правозахисник, дисидент, засновник Української гельсінської спілки (УГС), генерал-майор.

критик, дисидент. Засновників партії Народний рух України. Виступив проти арештів дисидентів у кінотеатрі. «Інтернаціоналізм чи русифікація».

перший Президент України

другий Президент України

третій Президент України

релігійний діяч