іспит СУЛМ

наука про слово

1. Лексикологія загальна (універсальна) — досліджує загальні функції і закони будь-якої мови. 2. Національна (конкретна) лексикологія.

1. Сучасна (синхронна) 2. Історична (діахронна) лексикологія — досліджує особливості розвитку мови у лексикології мови на конкретному історичному (хронологічному) проміжку

1. Зіставно-протиставна(слов'янські, європейські) 2. Компаративна (японська і східні)

значеннєва структура слова

теорія номінації, назв

назви людей і осіб

назви географічних об'єктів

антропоніміка, топоніміка

опис слів, прикладна лінгвістична дисципліна, яка займається збором, описом, упорядкуванням лексичного матеріалу а також засади утворення слів. наука лексичного циклу, зібрання словників.

наука про словники

збір слів, описання, упорядкування, виписування

зібрання слів або інших мовних одиниць з однієї чи декількох мов, упорядкованих за певним раціональним критерієм, що супроводжуються спеціалізованим мовним або або поняттєвим коментарем.

так

загальна будова

реєстрова одиниця

перелік словникових статей, вміщених у конкретному виданні

зауваження/позначки укладника

фонетичний запис слова

інформація про походження

пояснення

приклади

настановча ідея, що зумовлює зміст і наповнення словника

вказівки щодо користування

Дескриптивна (описова), Нормативна (одифікаційна), Інтегральна / збірно-інформаційна / систематизована, Семантична функція, Дидактична / навчальна, Інформативна, Комунікативна, Культурологічна, Ідеологічна

Будь-який словник є прагматичним продуктом, Є індикатор розвитку культури, Словник як часовий феномен 1596 — Лаврентій Установський видав словник староукр-староцерк мовою (перекладний) 1000 слів., Словник як поняттєвий цикл (відкритість — закритість(герметичність) лексикографічної продукції), Як ідеологічний концепт, Як комерційний продукт, Як авторський продукт і мистецьке явище, Як об'єкт авторського права та інтелектуальної власності, Словник як продукт соціології

Поняттєві (ідеографічні, енциклопедії), лінгвістичні (загальномовні). Поняття — сума знань про явище дійсності.

Повні (тезаурус) Часткові

Спеціальні (аспектні) Універсальні (багато аспектні)

Сучасні (синхронні) Історичні (діахронні)

наукові, навчальні, довідкові

Одномовні Двомовні Багатомовні

Формально-впорядковані (алфавітний/прямий) Зворотні (інверсійні) Змістовпорядковані (алфавітно-гніздові)

Автономні (окремі) Інкорпоровані (включені до змісту у щось)

Традиційні (паперові) Електронний (репліки паперових видань; інтерактивні видання, що мають можливість до змінення і збільшення реєстру)

фонетична оформленість, семантична наповненість, номінативність, вільна відтворюваність, синтаксична самостійність, внутрішньолінійна організованість, непроникність (герметичність), цільнооформленість, валентність, матеріальність, інформативність

іменники, дієслова, прикметники, числівники, прислівники) — носії понять, у реченні виконують функції окремих членів речення (головні чи другорядні

(вказівні) — позначають предмети опосередковано або за їхнім відношенням до осіб мовлення. Реальний зміст отримують лише у контексті.

(сполучник, прийменник, частка) за функціями близькі до морфем: не мають значення, не називають явищ навколишнього світу, слова-гвинтики, організатори для побудови висловлювання

Стосуються не думки, а емоцій, не виконують інформативну функцію, не вступають у синтаксичне відношення з іншими словами у реченні.

Загальні (апелятиви), Власні назви (оніми)

лексема (слово), словоформа

слово як самостійна значеннєва одиниця, яку в мовознавстві розглядають у сукупності всіх своїх форм і значень.